Втулка заднього колеса велосипеда — це один із найскладніших і найдорожчих механізмів велосипеда. Саме задня втулка викликає в велосипедистів-початківців найбільше питань. А ремонт її або обслуговування — це взагалі, як страшний сон. 

 Від якості втулок залежить те, скільки Ви витратите сил на подолання певної відстані, іншими словами «накатистість» велосипеда. Задня втулка піддається куди більшим навантаженням, ніж передня, що диктує необхідність робити її масивнішою. Крім того, якщо в передньої втулки тільки одна функція (вільне обертання колеса), то на задню, додатково надаються функції — передавання крутного моменту, хід вільний від педалей, гальмівні функції й навіть іноді внутрішні системи перемикання передач (планетарні втулки).

 Компань, які випускають втулки для велосипедів, досить багато та перераховувати їх усі немає сенсу. Варто зазначити задні втулки Shimano, в Росії це найпоширеніші втулки, завдяки високій якості та широкому ціновому діапазону.

 Як і передні втулки, задні можуть відрізнятися матеріалами виготовлення, призначенням, технології виробництва, вага та міцність. Але в задніх втулок є і свої відмінності властиві тільки їм. Які саме буде розглянуте нижче.

 За методами виготовлення та матеріалами задні втулки не відрізняються від передніх. Втулки виробляються методом лиття, точування або штампування. Литі втулки найдешевшими у виробництві, але водночас найнайміцніші та найзнаменитіші. Найбільш оптимальним металом для втулок є алюмінієвий сплав. Зі сталі виробляються втулки для найпростіших і найдешевших велосипедів. Найлегші та найміцніші втулки виходять із титанового сплаву, але вони такі дорогі, що знаходять застосування тільки в спортивних професійних велобайках.

 За застосуванням задні втулки можуть бути на дорожні велосипеди, швидкісні (гірні, туристичні та шосейні). На дорожні велосипеди зазвичай ставляться втулки з однією відомою зіркою й механізмом вільного ходу. Також втулки для доріжників обладнані барабанним гальмівним механізмом, тобто втулка з ножним гальмом. Задні втулки для спортивних велосипедів не мають гальмівного механізму, але мають систему вільного ходу. Крім того, спортивні задні втулки діляться на касетні та тріскачні.

Пристрій задньої втулки швидкісного велосипеда

 Пристрій втулки заднього колеса швидкісного велосипеда передбачає наявність набору відових зірок, через які колесу передається крутний момент. Є два типи набору задніх зірок — касета та тріскачка. Якщо втулка розрахована на тріскачку, то барабан (горіх) розташовується поза втулкою й інтегрований у набір зірок. Сама тріскачка кріпиться до вилки за допомогою спеціальної різі. Якщо ж втулка під касету, то барабан розміщений на самій втулці та кріпиться до неї за допомогою спеціального полого болта (див. схему). Касета так само кріпиться до барабана через шліцьове з'єднання й закріплюється спеціальною гайкою.

 Варто додати й про кріплення ротора дискового гальма. Тут, як і передні втулок, два стандарти — CenterLock і 6 Bolt. Стандарт CL передбачає шліцьове кріплення й затягування спеціальною гайкою. Такий стандарт запатентований компанією Shimano. Шестиболтове кріплення популярніше та застосовується всіма виробниками задніх втулок і гальмівних систем.

 Більшість одношвидкісних велосипедів, чи то дорожня, чи то дитяча, забезпечені задньою втулкою з вбудованим гальмівним механізмом і механізмом вільного ходу педалей. Такі втулки виконують кілька таких функцій:

• Передавання крутного моменту від провідної зірки шатунів до відової зірки задньої втулки та відповідно до самого коліс.
• Вільний хід колеса щодо ведому зірки. Щойно відома зірка зупиняється, колесо продовжує обертатися, незалежно від педалей велосипеда.
• Вбудований гальмівний механізм дає змогу гальмувати через обертання педалей у зворотний бік. Суть така сама, як у барабанних автомобільних гальмах із внутрішніми колодками.

 Найпоширеніші гальмівні втулки типу «Торпедо». Такі втулки встановлювалися на більшості радянських велосипедів і досі використовуються у виробництві дорожніх велосипедів. На найстаріших радянських і деяких імпортних велосипедах початку минулого століття встановлювали втулки типу «Іді». Так само в радянський час були розроблені вітчизняні втулки з назвою «Родина». Останні два типи зараз майже не трапляються. Тому читайте докладніше пристрій тільки втулок «Торпедо».

З огляду на вищезгадану схему, зверніть увагу, як відбуваються процеси всередині задньої втулки.

• Робочий хід — під час повороту педалей провідний конус обертаючись своїми виступами, ссуває провідні ролики вгору, у такий спосіб заклинюючи корпус втулки, у такий спосіб обертаючи колесо.
• Вільний хід — щойно провідний конус перестає обертатися, корпус стискає провідні ролики в заглибленні між виступами, завдяки цьому процесу втрачається зв'язок між провідним конусом і корпусом. Втрата зв'язку дає змогу колесу вільно обертатися відносно педалей.
• Гальмування — коли велосипедист починає тиснути педаль назад провідний конус починає обертатися в протипоживну сторону та косими виступами завдяки тертю обертає гальмівний конус. Гальмівні ролики заходять у канавки гальмівного барабана та гальмівний конус всувається в барабан. Барабан розсувається конусами з обох боків, притискається до корпусу втулки та гальмує колесо.

Тип «Торпедо» забезпечує найкращий варіант гальмування. Чим сильніше зусилля на педаль, тим сильніше гальмування — це забезпечує плавне гальмування.