...Вечорами я продавав пластинки. А в проміжках неуважно спостерігав за публікою, яка проходила перед вітриною. Сім'ї, парочки, п'яні, якудзи, жваві дівчата в міні-спідницях, хлопці з битницкими борідками, хостеси з барів і інші незрозумілі люди. Варто було поставити рок, як біля магазину зібралися хіпі і нероби — деякі пританцьовували, хтось нюхав розчинник, хтось просто сидів на асфальті. Я взагалі перестав розуміти, що до чого. Що ж це таке? — думав я. — Що всі вони хочуть цим сказати?"